Сергій Ярмоленко
40 років, адвокат
Сергій Ярмоленко
Зима
8 травня 1983,
Вінниця
Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Адвокат у Генеральній прокуратурі України, зокрема як представник обвинувачення у справі вбивства Георгія Гонгадзе.
Координатор напряму міжнародного співробітництва Експертного комітету з розвитку штучного інтелекту при Міністерстві цифрової трансформації
Командир зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки 207-го батальйону. У перші дні вторгнення вступив до лав столичної ТРО та став на захист Києва. Служив у 241-й окремій бригаді ТрО ЗСУ
14 червня 2023 року, під час виконання бойового завдання поблизу Бахмута.
Указом Президента посмертно нагороджено відзнакою «За оборону України»
Олександра Ярмоленко, дружина:
Сергій одразу пішов захищати місто. І це його рішення навіть не могло обговорюватися. Хоча до цього він ніколи не займався військовою справою. У цивільному житті був марафонщиком. Якось зробив 100-кілометровий марафон у Вінниці для благодійного фонду «Таблеточки», щоб зібрати кошти для онкохворих дітей. Йому завжди ідея імпонувала зробити світ кращим, якось комусь допомогти. Йому дуже цього хотілося…
Володимир Янічевський, товариш та військовослужбовець:
На нього завжди можна було покластися. Ми служили у різних батальйонах, у різних місцях. Виконували різні задачі. Але він був моїм побратимом – і по тому, наскільки був «включений» до мене, і по тому, наскільки жив перемогою. Він не казав «якщо», він казав «коли» вона буде
Дмитро Саранчук, юрист:
Ми з Зимою познайомились 27 лютого, коли вирішували, як організувати чергування на Галі. Вона тоді ще не була Галею, а була для нас обох рандомним перехрестям десь на Сирці. З подивом дізналися, що колеги. Поки пили чай на морозі, пригадали знайомство з «цивільним» керівництвом один одного. Щось навіть обговорили про юридичний ринок – тоді здавалося, що скоро туди повернемося. А потім пройшов рік, за який він виріс із солдата до командира взводу, молодшого лейтенанта. В армії люблять поговорити на кухні про те, хто, як і за що отримав посаду і звання. Це не про Зиму. Просто тому, що всі знали, що абсолютно заслужено. Тому що гідність, відповідальність, інтелект, справедливість і дружба були у Сергія. Він був чесний і з повагою ставився до людей. Це командир, який вів групу в посадку, заздалегідь знаючи, що там буде гаряче. Власним прикладом, власним спокоєм мотивував людей продовжувати виконання завдання, коли було дуже, дуже важко і страшно
Дар’я Писаренко, подруга:
Моя остання з тобою переписка про те, що ти «втомився сидіти в посадці на півночі» і хочеш штурмувати посадки на сході. Про те, що ти хочеш в ДШВ. Про складнощі переведення. Тобі це вдалось. Ти штурмував посадки і нищив ворогів. Дякую, що був і тримав небо. Я впевнена, що ти його тримаєш і зараз