Олексій Борис
27 років, журналіст «Юридичної газети»
Олексій Борис
Чорний Кіт
17 червня 1995,
Київ
Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Національний університет оборони України
Журналіст «Юридичної газети».
Помічник юриста практик харчової промисловості, фармацевтики, охорони здоров’я та антимонопольного права в АО «Arzinger».
Головний спеціаліст Фонду держмайна України у сфері управління корпоративними правами та держпідприємствами.
Головний спеціаліст Департаменту розслідувань АМКУ.
Інтерн проєкту Association4U в МОЗ України
Лейтенант ЗСУ, добровільно мобілізувався 25 лютого 2022 року; служив у Чернігівській області, брав участь в обороні Лисичанського НПЗ, Соледара та Бахмута; командир взводу протитанкової артилерійської батареї 58 ОМПБр, готувався до призначення заступником командира реактивної батареї
9 лютого 2023, загинув у ДТП під час проходження військової служби
Олена Осмоловська, генеральна директорка, т.в.о. головного редактора «Юридична Газета»:
9 лютого загинув наш журналіст Олексій Борис. Йому було 27 років. Ще до повномасштабного вторгнення знав, що одразу піде у військкомат – і вже 26 лютого разом із татом вони їхали на навчання, а через місяць були на східному напрямку, на «нулі».
Бахмут, Часів Яр – туди весь час я направляла посилки, які збирали для його взводу. Молоді хлопці – розумні та небайдужі – першими стали на захист України. У війні з росією ми втрачаємо найкращих, які рухали нашу країну до змін.
Олексій не терпів лицемірів, не пробачав зради. Він був завжди дуже щирим у своїх поглядах та почуттях, серйозним, відповідальним, завжди вірним своїм принципам. Дружив та любив максимально. Мріяв, будував плани на майбутнє. Писав мені з фронту, що скучає за журналістською роботою. Такий важкий шлях до нашої Перемоги!»
Оксана Журба, редакторка «Юридична Газета»:
Позитивний, рішучий, ідейний, активний – це про Олексія. Ще до повномасштабного вторгнення він не раз відверто казав, що піде захищати Україну. З першого дня війни стримав слово відважного українця. В редакції «Юридичної Газети» з повагою прийняли це. Олексій пішов добровольцем разом зі своїм батьком.
У моїй пам’яті про нього залишаться величезна пристрасть до книг з історії. Він завжди акцентував, що саме книги виховали його.
Також любов до котів – це була його слабкість (хоча мав алергію), але навіть на вулиці не обділяв жодного пухнастика своєю увагою. Часто просив, щоб я розповідала більше про свого кота Маркусика. Це підіймало йому настрій.
Олексій надзвичайно любив сонячну Одесу, де проводив майже кожну відпустку.
А караоке… О, про його співи можна розповідати довго. Він навіть не стримував себе на заходах, де була музика та мікрофон))).
Він любив все українське, а після Перемоги мріяв поїхати в Карпати з коханою, щоб розвіятися думками.
В інтерв’ю «з перших вуст про війну» він сказав: «Я не шкодую ні про що, розумію, що я – захисник, і бороню свою рідну країну».
Ми ще довго будемо в розпачі, адже від нас йдуть найкращі. Ти – наш відважний, сміливий та щирий друг. Ні, ти – Герой, Олексію! Серце на шматки… Вічна пам’ять!»
Вів активне студентське життя, був членом Правління Ліги студентів Асоціації правників України.
2016-2018 Голова Комітету суспільної ініціативи. Організатор:
- ІІІ-ІV Школи майбутнього парламентаря
- І Школи з лобіювання та взаємодії з органами влади